Аграрії під ударом відключень.

Постійні перебої електропостачання боляче б’ють по аграрному сектору. Сучасне фермерське господарство – це вже високотехнологічний бізнес, де більшість процесів автоматизовані і залежать від електрики. На птахофабриках і фермах вентиляція, обігрів, освітлення працюють від мережі; на молочних фермах доїльні апарати і системи охолодження молока також живляться електроенергією. Навіть короткочасні збої можуть призвести до втрат: зміна графіка доїння корів хоча б на 30 хвилин знижує надой і якість молока, а відключена вентиляція у свинарнику швидко погіршує мікроклімат, через що тварини втрачають вагу (до 2 кг на добу). В рослинництві проблем не менше: елеватори і зерносушарки залежать від електрики, системи поливу в теплицях – теж. Якщо зерносушарка стане на добу – частина врожаю може зіпсуватися від надлишкової вологи. Отже, енергетична криза для агросектору – це пряма загроза продовольчій безпеці і прибуткам фермерів.

Ще в минулорічний сезон масових блекаутів багато агропідприємств почали шукати вихід. Найшвидше рішення – генератори. Дійсно, дизель-генератор може підтримувати роботу ферми: у 2022–23 рр. аграрії масово закуповували генератори різної потужності, щоб убезпечити своє господарство. Для невеликих ферм (на кілька десятків корів чи гектарів теплиць) це спрацювало – одного 50-кіловатного генератора достатньо для базових потреб. Але великим агрохолдингам генераторні рішення даються важче: потрібні дуже потужні установки (сотні кіловат), які коштують мільйони і часом недоступні швидко – у розпал кризи їх доводиться чекати місяцями з-за кордону. Окрім того, пальне для безперервної роботи великого генератора обчислюється сотнями літрів на добу, що різко підвищує собівартість продукції. Експерти попереджали: перехід великих ферм на генератори неминуче збільшить ціну м’яса і молока в магазинах. І справді, зростання цін на енергоносії в 2023 році та закладення вартості дизелю в собівартість продукції боляче вдарило по аграріях. В серпні 2024-го електроенергія на ринку коштувала вдвічі більше, ніж у 2022-му, а слідом подорожчало й пальне. Все це змушує сільгоспвиробників шукати інші, більш сталІ рішення, адже зрозуміло: генератор – це «пожежна охрана», але не панацея на довгу перспективу. Для енергоємних агробізнесів генератори радше як допоміжне джерело і крайній резерв: вони рятують у момент піку, але бізнес не може весь час залежати від дизеля через його високу ціну та викиди.

Сонце, вітер і батареї: шлях до енергоавтономності ферми.

Все більше агровиробників в Україні звертають увагу на відновлювану енергетику як стратегічне рішення. Ще до війни окремі прогресивні фермери встановлювали сонячні електростанції (СЕС) на дахах ферм чи поряд з полями – здебільшого, щоб економити витрати і продавати надлишок по «зеленому тарифу». Сьогодні ж мотив інший: забезпечити безперебійну роботу при відключеннях. Сонячні панелі в комбінації з накопичувачами енергії дають змогу мати власне джерело живлення, незалежне від централізованої мережі чи пального. Як це працює? У світлу пору доби автономна або гібридна СЕС генерує електроенергію для поточних потреб ферми і заряджає акумуляторні батареї. Коли настає ніч або трапляється відключення – накопичена в батареях енергія використовується для живлення ферми. Таким чином, критичні системи (годівниці, доїльні апарати, системи контролю клімату) можуть працювати без перебоїв. Звичайно, встановлення комплексної системи «СЕС + BESS» потребує значних інвестицій та часу. Але, як зазначають експерти, при нинішніх цінах на електрику і пально це окуповується: частка витрат на електроенергію у собівартості агропродукції може сягати 20%, і кожне здорожчання струму «з’їдає» прибуток. Власна генерація дозволяє зафіксувати ці витрати і навіть знизити їх на перспективі.

Досвід українських фермерів.

За останній рік маємо приклади, коли аграрії успішно реалізують проєкти енергоавтономності. Наприклад, у Київській області власник великої норкової ферми побудував одну з найбільших в Європі дахових сонячних станцій – 12,4 МВт на дахах ферми. Вона покриває значну частину енергопотреб і дозволяє навіть продавати електрику в мережу. Інший приклад – декілька середніх фермерських господарств на заході України встановили по 100–200 кВт сонячних панелей з акумуляторами, щоб тримати системи поливу і холодильники для зберігання врожаю постійно ввімкненими. Деякі кооперативи об’єднуються для будівництва спільних вітрових турбін чи біогазових установок, аби отримати власну генерацію з локальної сировини (гній, відходи кукурудзи тощо). Таким чином, агросектор рухається до розподіленої енергетики: замість залежати від однієї лінії електропередач, ферма матиме кілька джерел – сонце вдень, батарея ввечері, генератор на крайній випадок. Це підвищує стійкість не тільки окремого господарства, а й всієї енергосистеми країни.

Вигоди для агробізнесу від енергонезалежності:

  • Безперервність процесів. Автономна електроенергія гарантує живлення критичних систем тваринництва і переробки навіть при відключеннях. Фермер може спокійно доїти корів за графіком, підтримувати мікроклімат на птахофабриці і не боятися раптового вимкнення лінії сортування зерна. Це напряму зберігає обсяги виробництва і якість продукції.
  • Зниження витрат. Власна СЕС після окупності починає давати безкоштовну електрику з сонця. Менше грошей йде на купівлю кіловат-годин з мережі, які постійно дорожчають. Менше пального спалюється у генераторах. У довгостроковій перспективі енергоефективна ферма отримує більше маржі з кожного літра молока чи тонни зерна.
  • Додатковий дохід. Нещодавно в Україні запрацювали правила «самовиробництва»: бізнес з власною генерацією може продавати надлишок електроенергії в мережу за ринковою ціною. Для аграрія це означає, що влітку, коли дні довгі і сонячні, його СЕС може генерувати більше, ніж ферма споживає – і ці кіловати куплять інші споживачі. Фактично, фермер стає енергопостачальником і отримує ще одну статтю доходів, яку можна інвестувати в розвиток господарства. Це стимулює ставити панелей «із запасом», знаючи, що зайва енергія не пропаде дарма.
  • Екологічна репутація і підтримка. Використання відновлюваних джерел підвищує привабливість агробізнесу для інвесторів та партнерів. На міжнародному ринку все більше цінується «зелена» продукція, вирощена з дотриманням принципів сталого розвитку. Якщо ферма забезпечує себе чистою енергією, це гарно впливає на її імідж. До того ж, є державні та грантові програми підтримки ВДЕ в агросекторі – можна отримати часткове фінансування на встановлення СЕС чи біогазових установок.
  • Довгострокова стабільність. Енергетична криза може повторюватися і в наступні зими, тому стратегія «пересидіти на генераторах, а далі якось буде» – ризикована. Інвестуючи зараз в енергонезалежність, аграрій страхує свій бізнес від майбутніх шоків. Ферма зі своєю електрикою не зупиниться ні за яких умов – чи то нові атаки на енергосистему, чи то стрибок тарифів. Це міцний фундамент для планування на роки вперед.